Цікаві досліди

( 5 питань поставила мені divchynka_k )

Завантажив нові юзерпики. Подивитися можете тепер у профілі або у журналі. Нижче - так виглядає натуральна моя базова юзерпика в повну величину... Кому, що подобається\не подобається - пишіть.

От писав я минулого разу про дядька, який на мізерці дико сів на "несідальних" розкладах. І познущалася з нього дико Фортуна. Отже, тепер реальна ситуація.

Вирішив я сьодні поїхати на село в Шпильчину. Для тих, хто не знає, 27 км від Львова на південний схід. Вчора от поміняв нарешті пробиту камеру на велосипеді, мав зі собою запасну. І вирішив їхати, нарізати собі очерету на початок навчання, піти до улюбленої сосни на краю лісу, врешті, побачити бабцю, яку тиждень не бачив. От, виїхав зі Львова, у Давидові біля каплиці пробив камеру. Нічого, думаю, зара поміняю швиденько. Поміняв в темпі вальсу за півгодини, накачав, поїхав далі. На під'їзді до гори біля Старого Села пробив другу... І то на півдорозі до села. Треба було вибирати: добиратися на село, чи додому. Почав зупиняти маршрутки. З водієм вийшло за 5 грн. домовитися. Доїхав на тролейбусну зупинку, з горем вліз з ровером у тролейбус. Доїхав за 2 студентських. Ровера відмазав зайвим студентським білетом, який не забрали минулого року. На одному з студентських випало число 285582...

Після такого облому, можете спокійно іти грати в лотерею - неодмінно щось виграєте. Якщо мені так неповезло... Бо в світі як-не-як присутній баланс...

( Кожного літа обласна профспілка організовує поїздки дітей на оздоровлення у літні дитячі табори. Звісно, що дітей туди треба довезти, за ними там дивитися. Ось тут і з'являється така каста як і супроводжуючі. Вони мають своїм обов'язком відвозити дітей у табір, дивитися за ними там, врешті привезти їх додому та віддати щасливим батькам, які мали змогу відпочити від свого чада близько трьох тижнів... Цього року у цю касту ініціювали і мене. Що з цього вийшло - читайте нижче. )

Їду зараз на море. Маю чемоданний настрій. Вп'яте перевіряю, чи нічого не забув. Що, як завжди, виявиться аж у поїзді. Коли повернуся, спробую сюди фотки залити. Маю питання до досвідченіших ЖЖістів: як заливати більш, аніж 1 фотку?
P. S. - Жека, ти де? На зоні? А я на морі...
- Віка, ти де? Також на зоні? Ги, і Жека на зоні, а я на морі...
- Саня, ти де? І ти на зоні? Прикинь, Віка на зоні, Жека на зоні... А я на морі...
Нова акція від податкової: здай трьох друзів і отримай путівку на море. Якщо до когось податкова приїде - не ображайтеся ;)
Мораль: державні дотації - хороша річ, коли отримуєш їх ти і погана, коли їх отримує сусід. Тому, краще їх нікому не давати.
P. P. S. Приїду 12...
P. P. P. S. Помітив цікаву тенденцію у всяких фотках: на них майже ніколи не видно фотоапаратів.
P. P. P. P. S. Таки згадав 2 речі, які забув поки писав...

Оце маю зараз їхати на село на "празник" Петра і Павла. Ніколи їх не переварював усіх, бо не переварюю отих дурнуватих застіль, де всі сидять доти, доки є що пити, говорять всілякі дурниці, потім дехто йде надвір курити, дехто сидить за столом і старається робити пристойні міни.
Чого не можна на свята і в неділю працювати? Скажімо, фізичний стан людини (біоритми, самопочуття) і тижневе чергування вихідних рідко гарно накладаються. Скажімо, людина в неділю страждає фігнею, причому має відмінне самопочуття, а потім в день, коли має щось робити, ледве притягає ласти додому. Особисто для мене зараз немає різниці, в який день що робити. Бо за мною ніхто не слідкує. :) Ще одна мораль: "Пам'ятай святий день святкувати" - заповідь для того, щоб пошвидше відправити людину на "той" світ.
Китайці, корейці, японці, не мають особливого вихідного. Як результат, люди зараз працюють. А ми додаємо щороку по святу в календар...
Ідея: якщо важко відмовитися від тижневих циклів, то пропоную перенести другий вихідний з суботи на середу. Так краще. Організм не занадто виснажується п'ятиденним робочим циклом.

Зарегав собі таку штуку...


Буду дивився, що воно мені далі показуватиме...

Давно я тут нічого не писав, сесія. Але нічого. Буду надолужувати. Отож, мій герб.


Ще б щось домалювати, стандартизувати розміри, і можна засновувати династію ;)

Мені цей тест кинув друг, йому - його знайомий чи друг, і т. д., тому копірайтом розкидатися не буду. Отож, мій тест...
можна за адресою: Створити свій
Бажано кинути тест багатьом своїм друзям, тоді буде точніша своя характеристика. Серед моїх рис найбільше вимальовуватися почали:
Розумний
Радісний
Кмітливий
Те, що я про себе натиснув, і те, чого багато хто не знає:
Задумливий
Влюбливий
Складний
Недоліком цього тесту є те, що виразних негативних рис там майже нема. Такщо, ворогів потішити не вийде. До тестів "Який ви сотона" та "Соціонічний тест" додаю ще один.
P. S. Сотона я Йадовитий, соціонічний тип - Дон Кіхот.

Сьогодні вперше полетіла моя система ходіння по межі. Відчуваю, що вага обставин стає все гіршою та гіршою. Два здатих заліки передчасно абсолютно не гріють мою душу, бо я хоча б приблизно не бачу, що буду робити після сесії. Більше того, не знаю, що я буду робити під час сесії... Як один знайомий казав: треба знайти свою нішу, а на все решту забити. Я до останнього часу підтримував більшість альтернатив у жевріючому стані, надіючись, що після (далі йде чергова "кругла" дата) буду чимось з цього займатися. Як результат, я довів практично усі альтернативи до практично погаслого стану, і тепер можу цього семестру залишитися без стипендії, після чого мені прийдеться довго і нудно сваритися з моєю мамою, і, можливо, мене випруть з моєї хати... Завтра все вирішиться. Одне цікаво, чи дадуть мені завтра 3 "останніх" шанси?!? Зазвичай у моїй системі передбачався 1 "останній" шанс, в критичних ситуаціях доходило до 2-х. Три ще ніколи не мав. Веселий день "завтра". Тепер знаю, що це за стан, в якому вчиняються самогуюства. Єдине жаль, що я, як людина, яка не раз побувала на межі життя і смерті, не зможу навіть вчинити його спроби. Лишається одне - прислуховуватися до судорожних стискань мого шлунку, який в критичних ситуаціях страшенно мене мучить...

P. S. Не хтів перетворювати власний ЖЖ в дурнуватий щоденник, але мушу кудись вилити все, що на душі налипло...

P. P. S. Якщо переживу, то більш не буду...

Сьогодні ходив у школу перукарського мистецтва, косметології та інших послуг. Там молоді дівчата мають, щоб отримати диплом, здати велику кількість стрижок\масажів\педикюрів\манікюрів. Я того разу ходив лише на стрижку. Дівчина, що мене стригла, була привітною, дивилася за мною, як за невідомо чим, бавилася зі мною 1,5 години, прирівнювала все, що можна прирівняти, і, врешті, здала на мені залік. Була при мені шоколадка, то я їй дав за роботу (грошей там не можна давати). А наші перукарні? Якщо підеш випадково в одну, то пострижуть тебе як небудь за 15 хв, ще й 10 грн. візьмуть...
Згадалося мені через це те, як я перший раз розв'язував комусь за гроші задачі, учив одного хлопця фізику (не маючи перед тим ніякого досвіду педагога), читав свою першу лекцію... З мене, можливо, сміялися, можливо, хотіли спати, можливо, ще багато чого. Але відсутність явної їхньої неповаги зробила з мене зараз впевненого педагога, лектора, задачника... І я їм за це глибоко тепер вдячний. І не сміюся з деяких наших педагогів в університеті, що роблять на лекціях дитячі помилки - було б бажання, вони випередять заїжджених старперів нашого університету. Лиш би не зазнались...
P. S. Тепер я не зазнаюсь!!!