Цікаві досліди

Колись не любив дня Незалежності. Надто уже маразматично дісталася вона нам, наче впала на голову, тому не знали, що робити. Але, з часом зрозумів, що є більш маразматичні свята. Також, багатьом процесам денаціоналізації пішли у супротив процеси націоналізації. Десь 2004 вони перейшли у додатнє сальдо. Тому, надіюся, що ще за мого життя житиму в Українській Україні.
День Незалежності - свято, яке не кожна нація\держава має. Наприклад, Франція не має, хоча б могли відмічати день звільнення від англійських або німецьких загарбників як цей день. Також здивувало те, що Росія має день незалежності. Не знав. Думав, що якщо і мають, то день "звільнення" від татаро-монголів. Детальніше - на Вікіпедії. Мені було цікаво почитати.
http://ru.wikipedia.org/wiki/День_независимости
Тепер вітання.
Привітати хочеться у першу чергу людей, які дійсно боролися за Незалежність і дожили до неї. Ветеранів УПА, шестидесятників, дисидентів та інших. Хоча, у своїй більшості ці люди і плюються. І мають на це повне право.
Далі хочеться привітати тих людей, які, незважаючи на свято, працюють. Особлива подяка продавщиці, яка мені продала сочок сьогодні. Якби не вона, я б умер. Також водію маршрутівки, який мене сьогодні за 50 копійок підвіз. А також усіх чергових лікарів, пожежників, міліцейських (навіть не зважаючи на те, що вони всі сьодні квасять - бачив).
Вкінці, подякувати всім тим людям, які сьогодні забезпечують життя українців з-поза кордону. Діяспорі в Канаді, Італії, США, Іспанії та інших державах. Як-не-як, вони працюють там на Україну, тоді як ми працюємо тут здебільшого на китайців та турків.
А решту вітати сенсу нема - вони і так сьодні навіталися вдосталь. Слава Україні!
А ще велика подяка дощу, який щойно влив на голову молоді, яка тащиться по всіляких концертах. Люблю, коли масовки зриваються...