Мені дуже подобається одна з дуже розповсюджених людських помилок. Усім зрозуміло, що погані речі говорять погані люди (ну, нехай з точністю 90%). Більшість людей з цього робить
воістину геніальний висновок: усе, що сказали "погані" люди - погане.
Наприклад, на воротах Освенціму був напис: "Кожному своє". Як результат, весь "прогресивний" світ б'ється у істериці, коли хтось спробує повторити цей вислів. Бо його, бачте, нацисти написали на воротах начебто катівні. Далі, принцип Франко "Друзям - усе, ворогам - закон". Нехай в мене першою кине камінь людина, яка в житті не дотримується цього принципу. Але далі починаються крики: "Чого ти всяких фашистів повторюєш?". (хоча, насправді фашисти були лише в Італії, ги).
Все це іде далі: варто комусь заговорити про расову чистоту, починається подібна істерика, варто комусь звинуватити в чомусь жида, одразу починаються крики про антисемітизм і т. д. А все через те, що люди
не знають основ теорії множин. А всілякі падлюки цим вміло користаються...
А тепер пояснення. Припустимо, що множина U - це множина сказаних людьми фраз. Вона ділиться на 2 категорії: сказані фрази хорошими і поганими людьми (G та В відповідно). Нехай BP - множина усіх поганих фраз. Як ми бачимо, множина поганих фраз лежить вся у множині фраз, сказаних поганими людьми. Це нічим не суперечить з аксіомою, з якою я сперечатися не збираюся. Але це аж ніяк не означає, що множини B та BP не співпадають!!!

P. S. Ще одна дурнувата помилка, подарована таваріщєм Сталіним "фашисти", які були лише в Італії, перенесена на німців та усіх їх союзників. Навіть УПА подекуди фашистами називають, не зважаючи на те, що практично ніяких контактів між одними та другими не було.
P. P. S. Треба буде, коли матиму вільний час, поперекладати праці істориків-ревізіоністів...