Цікаві досліди

Молоде покоління

Tue, 06 May 2008 21:04:33 GMT

Завів мій брат собі такого-от блога: http://tossfromua.blogspot.com/. Що з цього всього виросте - покаже час. Але хлопака у цьому ділі значно талановитіший за мене. Що ж, можемо його привітати та побажати йому щастя та творчого зростання.

З. І. Якщо раптом надумаю наново почати словоблудити, слід буде звідти транслювати все сюди. Ніхто не підкаже якусь гарну прогу-транслятор?

Рекляма...

Thu, 22 Nov 2007 21:48:42 GMT

http://lukom.org/Pages/IcqNumbers/AllNumbers.aspx
Майже халявні семизнаки! Отримай один поки не пізно!

Флеш-моб

Mon, 08 Oct 2007 22:33:37 GMT

1. Як ти любиш відпочивати? Що для тебе відпочинок?
Відпочинок мені потрібний лише від людей та інтелектуальний. Найкраще поєднання обох видів відпочинку. Щоб фізично бути замаханим - це лише коли погано висплюся, чого останнім часом нема, зважаючи на перехід на другу зміну та на те, що перестаю потрохи по ночах в Інеті сидіти. Найкращий відпочинок від людей - лягти на диван і почитати якусь книженцію. Найкращий інтелектуальний відпочинок - сісти на велосипеда і поїхати у випадковий населений пункт до 30 км від Львова з фотиком. Також це є відпочинком від людей, хоча з книженцією не зрівняється.
2. Улюблена гра, шо була в дитинстві
Хрестики-нулики 5 в ряд на безмежному полі. Грав, починаючи зі школи, граю і дотепер. Мав там навіть велетенський зошит з зіграними партіями. Один раз обіграв викладача 3-0, за що він мені був змушений поставити зараховану лабораторну. Жаль, відтоді та дотепер знаю лише одного гідного суперника... :( Улюблена "раса" - хрестики.
3. Переважно, ти обираєш своїх дівчат, а чи вони тебе? І чи тебе це влаштовує?
Завжди я обираю своїх дівчат. Звісно, що потім іде стандартне "насправді це я тебе вибрала, просто ти не знав", але мені вистачає цинізму не вірити у ці слова. Хоча, роблю вигляд, що вірю. Чи влаштовує? В мене уява заслабка, щоб уявити дівчину, яка б вибрала мене, а потім добивалася. Нє, вона б точно не витримала...
4. Чи хороший з тебе актор? Ти можеш вдавати якісь емоції просто задля розваги?
Актор - ну, тут все від розвитку самокритики залежить. Я вважаю, що хороший (одразу робимо висновок про рівень моєї самокритики...). Щоправда, акторські "прийоми" доводиться постійно оновлювати, щоб люди не звикали. Задля розваги вдавати емоції - так, я це люблю і постійно роблю. Бо людям не цікаві мої справжні емоції.
5. Ти закоханий? Якщо так, опиши яка вона. Опиши такою, якою бачиш її ти ))))
Я постійно закоханий. У 3-4 дівчат. Критеріїв опису надзвичайно багато, виділити можна наявність аналітичного мислення, здорового цинізму та гарної стрункої фігури. Якщо, звісно, не маю в цей час особи, стосунки з якою можна охарактеризувати як "моя дівчина". З двома дівчатами були приблизно наступні діалоги ~~це я себе так хвал.~~:
- Бачив, які гарні ноги в отої дівчини?
- Нє...
- Ти що, не дивився?
- А набіса мені на неї дивитися?
- Ну ти й тлумок...
А за відсутності дівчини, зациклюватися на одному варіанті, вважаю тупим та мазохістичним...

З. І. Подібні флешмоби - хороший засіб забабахати зайвий ЖЖ-допис. Правило "Коли не маєш нічого сказати, краще промовчати", у ЖЖ набуває наступного змісту "Коли не маєш нічого сказати, візьми участь у флеш-мобі або пройди тест".
З. З. І. Ідейно кожен, хто хоче, може отримати від мене моїх 5 питань...

Зоряному Ремеслу

Thu, 27 Sep 2007 22:32:30 GMT

Є така шпілька – Starcraft

Хлопаки, є така шпілька - Starcraft. Дуже гарна гра з елементами фантастики та шовінізму... Вона навчає підростаюче покоління принципам життя, таким як "гроші це все", "хто сильніший - той пацан", а також показує важливість тімплею, по-нашому - дружба.

У цій грі треба збирати гроші та пиздити усіх, чи майже усіх, хто під гарячу руку попадеться... Пиздити ворога доводиться у важких природних умовах, а іноді аж у космосі. Гроші, як і у житті, - двох видів - зелені та сині, курс десь близько 1 до 5. Я спробую пояснити основні моменти гри, тобто як ким грати, так як грати, і кого грати...

У Старкрафті маємо три раси, взяті із життя

Террани, тобто кацапи, дуже файна раса, але дуже полюбляють бахнути, по-їхньому 'Стімпак', а ще в них дівки гарні...
Протоси, тобто ми, хохли, сильна раса, зі своїми принципами, але чомусь трохи інертна, живемо за принципом "моя хата скраю". Але в нас дуже сильна віра, правду кажучи ми самі не розуміємо в що.
Зерги, тобто жиди, всі думають, що вони тупі і безмозглі, але це не так, вони дуже хитрі и зажерливі, а найголовніше вони повсюди. А ще їх мало хто розуміє і вони цим користуються...
Тепер про деякі тактики...

Є така гарна тактика, называється "Раш", або, як зоветься картина Рєпіна - "Не чекали"... Це коли якомога скоріше будуєш когось та й нападаєш на ворога і ламаєш йому ребра, чи ноги, чи руки, але це не важливо, головне, щоб не дихав більш. Гарно виходить у Зергів, тому що поки зрозумієш, що в того жида на думці, а він вже на голову виліз.

Є і друга тактика, називається "Дроп", це коли відбірні війська, а по-нашому - ВДВ, скидаються з салометів у тил ворогу, у саме пекло з робочих, жінок, та дітей, та вирізають їх усіх. Трохи жорстока тактика, але що поробиш - це життя...

Протоси, люблять, щоб усе саме собою будувалося. Тицьнув у карту – вулик, тобто пилончик, тицьнув ще – будиночок! А там і до садка вишневого біля хати та хрущів недалеко... Протоси сильні з самого початку (на ентузіазмі) або в самому кінці (коли все є). Спочатку ними добре в раш ходити, особливо на кацапів (жиди, вони хитрі – то собак виростять, то колючку посадять). Бувало зберуться двоє та й давай москалів косити - поки самих завалять, пів-діровні викосити можуть. А ще є спеціальні чарівники-характерники, що у нашу віру навіть жидів перевербувати можуть. Але найсильніші війська – це наші літаки, наша гордість! Тільки дорогі вони боляче...

Кацапи сильні в середині – зберуться тридцять-сорок матросів в косоворотках, візьмуть медсестричок десяток, стімпакнуть оковитої - і вперед дебоширити… А коли розізлити сильно – можуть і ядреною бомбою жахнути. Щоправда, бомбу солдат підсліпуватий кидає (бачить недалеко), так не лише по ворогу, а і собі по баняку попасти може. За це Терранів побоюються і поважають. Бо б'ють часто своїх, щоб чужі боялись.

Зерги люблять під землю залізти чи злетіти. Зерги сильні у натовпі – один зерг не воїн. Війська вміють плюватись, штовхатись ризати та кусатись. Це тому, що зброї їм не дають. Ще вони дуже люблять мутувати – був харкач, став підземний штрикач. Деякі паразитують на Терранах – влізуть у їхній Білий Дім (чи комманд центр, як там біса його), організують махвію, та й роблять терористів-одиночок, хіба танками їх звідти виб'єш. В тімплеї їх не люблять за це, що гадять де будуються – там де побудувався зерг, ніхто стати не може. А відновлення після них так і називається - євроремонт.

Ну і трохи про юніти. У кацапів найсильніший юніт – це баттлкруйзер (мабуть, від ангельського «батл» - фляшка, "круйзер" - мандруюча. Тобто, пляшка, що іде по колу). Террани люблять щоб усе шарахало та бумкало, тому ставлять на батлкруйзери молотки Ямато (японського виробництва). Два молотки до біса вбивають довільний юніт, окрім нашої гордості - дирижаблів. Але в них є запроданка Керріган – жиди їй приробили крильця та закинули у тил. В Зергів є сильні кабанюки. Зерги їх не їдять, тому в них вони виростають до великих розмірів. Мають страшні ікла, але не бачать, що в них зверху. Тому звідти їх зручно довбати. В Протосів треба відзначити людину-невидимку – пробираючись у тил, може вирізати купу народу.

Але запам'ятайте, хлопаки, головний юніт – це людина, що грає.

Ще одна картинка...

Thu, 13 Sep 2007 09:26:20 GMT

Хех... Щось мене на кров'яру потягнуло

Сьогоднішньому чудовому дню присвячується...

Wed, 12 Sep 2007 21:05:01 GMT

Надіюся, ви зрозуміли, що я хтів цим сказати... ;)

Мнєсо!!!

Wed, 12 Sep 2007 09:03:53 GMT

Подяка за допомогу у перекладі ju_lee1987
Їй і присвячується...

Вони зроблені із м'яса

– Вони м'ясні.
– М'ясні?
– Так. Вони зроблені із м'яса.
– Із м'яса?!
– Помилка виключена. Ми підібрали декількох екземплярів з різних частин планети, доставили на борт нашого корабля-розвідника і протестували за інструкцією. Вони повністю із м'яса.
– Але це неймовірно! А як же ж радіосигнали? А послання до зірок?
– Для спілкування вони використовують радіохвилі, але сигнали посилають не самі. Сигнали виходять від машин.
– Але хто будує ці машини? Ось з ким варто контактувати!
– Вони і будують. Про що я тобі і кажу. М'ясо будує машини...
– Що за дурня! Як може м'ясо виготовити машину? Ти хочеш, щоб я повірив у м'ясо з пам'яттю і почуттями?
– Та нічого я не хочу. Просто розповідаю, що є. Це – єдині розумні істоти в цілому секторі, і при цьому складаються із м'яса.
– Може, вони схожі на орфолеїв? Ну знаєш, цей карбоновий інтелект, який в процесі розвитку проходить м'ясну фазу?
– Та ні. Вони народжуються м'ясом і умирають м'ясом. Ми вивчали їх під час кількох життєвих циклів – які у них, до речі, зовсім коротенькі. Ти, взагалі, уявляєш, скільки живе м'ясо?
– Ой, пожалій мене... Гаразд. Може, вони все-таки не повністю м'ясні? Ну, пам'ятаєш, як ті... веддилеї. М'ясна голова з електронно-плазменним мозком усередині.
– Та ні ж! Спершу ми також так подумали. Оскільки у них голова із м'яса. Але потім, як я і сказав, кожного протестували. Зверху до низу. Усюди суцільне м'ясо. Що ззовні, що всередині.
– А як же мозок?
– А, мозок є, все в порядку. Але також із м'яса.
– Звідки ж беруться думки?!
– Не розумієш, ага? Думки випускає мозок. М'ясо.
– Думки у м'яса? Ти хочеш, щоб я повірив у розумне м'ясо?
– Так, щоб їх!.. Розумне м'ясо. М'ясо з почуттями. З совістю. М'ясо, яке бачить сни. Все – суцільне м'ясо. Розумієш?
– О, Вищий Розум... Ти що, серйозно?
– Абсолютно. Вони цілком зроблені з м'яса, і останні сто своїх років збираються вийти на зв'язок.
– Чого ж вони хочуть?
– Для початку – поговорити... Потім, очевидно, пошлятися по Всесвіту, вийти на учених інших світів і красти у них ідеї з даними. Все як завжди.
– Отже, нам доведеться розмовляти із м'ясом?
– В цьому й річ. Так вони і верзуть у посланнях: «Алло! Є хто живий? Хто-небудь вдома?» – та іншу маячню.
– Тобто, дійсно розмовляють? За допомогою слів, ідей і концепцій?
– Ще й як. Особливо з оточуючим м'ясом...
– Але ж ти сказав, що вони використовують радіо!
– Так, але... Чим, по-твоєму, вони забивають ефір? М'ясними звуками. Знаєш це плямкання, коли траскають м'ясом по м'ясу? Ось так вони труть одне об одне. І навіть співають, пропускаючи через м'ясо потоки стиснутого повітря.
– Впасти і не встати! Співаюче м'ясо! Це вже взагалі... І що ж ти порадиш?
– Офіційно чи між нами?
– І так, і так.
– Офіційно від нас вимагають вийти на контакт, вітати їх та відкрити доступ до Повного реєстру думаючих істот і багатосутнісних розумів в цьому секторі – без упередженості, побоювань та поблажок з нашого боку. Але якщо між нами – я стер б до біса всі їх дані і забув про них назавжди.
– Я вірив, що ти це скажеш.
– Міри, звісно, вимушені. Але всьому є межі! Невже нам так вже хочеться знайомитися з м'ясом?
– Згоден на всі сто! Нехай, скажемо ми їм: «Привіт, м'ясо! Як справи?» А далі що? І скільки планет вони уже заселили?
– Лише одну. Вони можуть подорожувати в спеціальних металевих контейнерах, але постійно жити у подорожах не здатні. Окрім того, будучи м'ясом, вони можуть рухатися лише у просторі XYZ. Це не дає їм розвинути швидкість світла – а, отже, ймовірність виходу на контакт у них просто нікчемна. Точніше, безконечно мала.
– Отже, нам слід зробти вигляд, що у Всесвіті нікого нема?
– Саме так.
– Жорстоко... З іншого боку, ти правий: хто схоче зустрічатися з м'ясом? А ті, кого брали на борт для тестування, – ти впевнений, що вони нічого не пам'ятають?
– Якщо хтось і пам'ятає – все-одно його сприймуть за психа. Ми проникли до них в голови і розгладили м'ясо таким чином, щоб вони сприймали нас як сновидіння.
– Сни у м'яса... Подумати лише – ми снимося м'ясу!
– І тоді весь цей сектор на карті можна відмітити як незаселений.
– Чудово! Повністю згідний. Як офіційно, так і між нами. Справа закрита. Інших нема? Що там ще веселого, по ту сторону Галактики?
– Та так... Одна нерозвинута, але нав'язлива енергетична істота в сузір'ї Дев'ятого класу, зона 445. Виходила на контакт кілька галактичних циклів тому, тепер знову хоче "дружити".
– Гм. Схоже, ніде від них не сховаєшся.
– Та ну тебе! Лише уяви, яким неймовірно холодним був би Всесвіт, якби населяли ми його самі...

Юзер(втілення)пики

Sun, 09 Sep 2007 07:26:04 GMT

Завантажив нові юзерпики. Подивитися можете тепер у профілі або у журналі. Нижче - так виглядає натуральна моя базова юзерпика в повну величину... Кому, що подобається\не подобається - пишіть.

Про "щасливі" трамвайно-тролейбусні квитки.

Sun, 02 Sep 2007 07:09:09 GMT

Попав мені в руки квиточок з номерок 285582... Ймовірність отримати такий квиточок обчислити не складно - 0,1%.
Але цікавішою є задача визначити ймовірність появи "щасливого" квиточка, тобто, такого, де сума перших трьох цифр рівна сумі трьох останніх. Склавши за 5 хв програму, я тепер знаю, і вам кажу, що ця ймовірність - 5,5252%, тобто близько 1\18. В 1 з 18 випадків людині має попадатися за теорією ймовірності щасливий квиточок. Невже нам так рідко має усміхатися Фортуна?

Злий - то не то слово, злий - то дієслово...

Fri, 31 Aug 2007 17:15:08 GMT

От писав я минулого разу про дядька, який на мізерці дико сів на "несідальних" розкладах. І познущалася з нього дико Фортуна. Отже, тепер реальна ситуація.

Вирішив я сьодні поїхати на село в Шпильчину. Для тих, хто не знає, 27 км від Львова на південний схід. Вчора от поміняв нарешті пробиту камеру на велосипеді, мав зі собою запасну. І вирішив їхати, нарізати собі очерету на початок навчання, піти до улюбленої сосни на краю лісу, врешті, побачити бабцю, яку тиждень не бачив. От, виїхав зі Львова, у Давидові біля каплиці пробив камеру. Нічого, думаю, зара поміняю швиденько. Поміняв в темпі вальсу за півгодини, накачав, поїхав далі. На під'їзді до гори біля Старого Села пробив другу... І то на півдорозі до села. Треба було вибирати: добиратися на село, чи додому. Почав зупиняти маршрутки. З водієм вийшло за 5 грн. домовитися. Доїхав на тролейбусну зупинку, з горем вліз з ровером у тролейбус. Доїхав за 2 студентських. Ровера відмазав зайвим студентським білетом, який не забрали минулого року. На одному з студентських випало число 285582...

Після такого облому, можете спокійно іти грати в лотерею - неодмінно щось виграєте. Якщо мені так неповезло... Бо в світі як-не-як присутній баланс...

День Незалежності! Зі святом!

Fri, 24 Aug 2007 18:22:55 GMT

Колись не любив дня Незалежності. Надто уже маразматично дісталася вона нам, наче впала на голову, тому не знали, що робити. Але, з часом зрозумів, що є більш маразматичні свята. Також, багатьом процесам денаціоналізації пішли у супротив процеси націоналізації. Десь 2004 вони перейшли у додатнє сальдо. Тому, надіюся, що ще за мого життя житиму в Українській Україні.
День Незалежності - свято, яке не кожна нація\держава має. Наприклад, Франція не має, хоча б могли відмічати день звільнення від англійських або німецьких загарбників як цей день. Також здивувало те, що Росія має день незалежності. Не знав. Думав, що якщо і мають, то день "звільнення" від татаро-монголів. Детальніше - на Вікіпедії. Мені було цікаво почитати.
http://ru.wikipedia.org/wiki/День_независимости
Тепер вітання.
Привітати хочеться у першу чергу людей, які дійсно боролися за Незалежність і дожили до неї. Ветеранів УПА, шестидесятників, дисидентів та інших. Хоча, у своїй більшості ці люди і плюються. І мають на це повне право.
Далі хочеться привітати тих людей, які, незважаючи на свято, працюють. Особлива подяка продавщиці, яка мені продала сочок сьогодні. Якби не вона, я б умер. Також водію маршрутівки, який мене сьогодні за 50 копійок підвіз. А також усіх чергових лікарів, пожежників, міліцейських (навіть не зважаючи на те, що вони всі сьодні квасять - бачив).
Вкінці, подякувати всім тим людям, які сьогодні забезпечують життя українців з-поза кордону. Діяспорі в Канаді, Італії, США, Іспанії та інших державах. Як-не-як, вони працюють там на Україну, тоді як ми працюємо тут здебільшого на китайців та турків.
А решту вітати сенсу нема - вони і так сьодні навіталися вдосталь. Слава Україні!
А ще велика подяка дощу, який щойно влив на голову молоді, яка тащиться по всіляких концертах. Люблю, коли масовки зриваються...

Анекдот про преферанс. Із роздумами...

Tue, 21 Aug 2007 20:52:35 GMT

Стоїть на вулиці міліцейський. Тут бачить: іде по вулиці абсолютно голий дядько.
- Сержант Петренко, ваші документи. Чому голий по вулиці ходимо?
- Слухай, мужик, сім-дев'ять-валет на мізері ловиться?
- (думає) Ні, звичайно!
- Я теж так думав...
Отже, розглянемо варіанти. Не думаю, що вищевказаний дядько був дурним, бо по-перше, він би преферансу не вмів грати, а по-друге, навіть він знав правило 7-9-В в преферансі. Припустимо також відсутність мухлювання, оскільки не так складно помітити дві вісімки одної масті, як з'являються у різних руках. За несвого ходу, дядько очевидно, не заходив б з 7-9-В, оскільки це одразу взятка, залежно від розкладів. А з його подальшого вигляду було видно, що той хотів цією роздачею повернути усі втрачені гроші та був упевнений у своєму майбутньому виграші. Очевидно, що у нього на одній руці було 7-9-В. Також очевидно, що хід таки був за ним. Бо інакше, ці карти йому ніяк не могли впарити. З неберучих комбінацій залишається 7-8 та 7-9. 7-8 не могло бути на руках, бо він, зайшовши з 8 забезпечив б собі виграш. Отже, могло б бути два 7-9 та два 7-9-В. Розклад оформлюється такий, наприклад:
П 7-9
Х 7-9
Б 7-9-В
Ч 7-9-В
Розклад на інших руках:
Перша Друга
П 8-10-В-Д-К -
Х - 8-10-В-Д-К
Б 10-К-Т 8-Д
Ч 10-К 8-Д-Т
У прикупі було два тузи: піковий та хрестовий. Які і пішли у знос...
Очевидно, що при довільному першому ході, дядько брав хоча б одну взятку. Вирішивши ризикнути, зайшов з 7-9-В. І програв. Отже, нема нам чого сміятися з дядька. Кожен преферансист грав б у такому випадку мізер. З нього дико познущалася пані Фортуна.

Для тих, хто ніколи не бавився преферанс: мізер - це коли не можна брати взяток. Хоча, це не дуже багато дасть...
Знав би прикуп - жив би у Сочі

Безневинні мультики

Tue, 21 Aug 2007 10:25:54 GMT

Колись любив дивитися мультфільми французького виробництва про Астерікса та Обелікса. Звісно, однією з пам'ятних особливостей, було те, що вони постійно їли кабанів. Недавно лазив по різних сайтах, і нарив дещо цікаве тут http://www.mason.ru/phoenix/zodch/druids.htm: "Даже некоторые животные считались у кельтов священными. Например: баран, собака, змея и др. А кабан вообще воспринимался живым символом ордена друидов, как и растение - дуб."
Також: "Имя Тевтат созвучно галльскому teuto, ирландскому tuath - "племя". Описание посвященного ему жертвоприношения совпадает с изображенным на котле из Гундеструпа. В римской Галлии он отождествлялся с Марсом, поскольку обладал, в числе прочего, военным значением, что характерно для Бога Ясного Неба у кельтов и германо-скандинавов. Типичным кельтским символом его был кабан."
Оттак-от. З дурості таке чи по злому умислу?

Евпаторійські нотатки

Mon, 20 Aug 2007 21:34:16 GMT

Так уже повелося, що перед довільною відпусткою людина має собі попсувати нерви усілякими дурними бюрократичними формальностями. Без цього довільний відпочинок можна вважати неповноцінним. Врешті, половина зібраних карточок виявляється врешті непотрібною, але ніколи невідомо яка, тому завжди треба запастися усіма. Мені треба було зробити собі медичну книжку, зібрати купу довідок. Зібравши купу довідок, починаєш розуміти, що час - це таки дійсно гроші. Причому, чим більше грошей, тим більше у тебе залишається вільного часу... За день до від'їзду чекала ще одна несподіванка: мені і дітям, яких я маю везти треба довідку про відсутність контактів з інф. хворими та про відсутність вошей. Списки, путівки і решту документів мали видати на вокзалі. Кількість людей, яких я мав везти коливалася постійно від 18 до 50 чоловік. Видали аптечку, в якій гостро не вистачало протизаплідних засобів. Мало, що там у дорозі... Ну, - подумав, - якось обійдеться. Врешті, виявилося, що я везу 18 людей. Назад, очевидно, треба було привезти не менше. Щодо більше - ніхто нічого, очевидно, проти не мав...
В поїзді я мирно відсипався після нічних гулянок по Високому Замку, благо, у вагоні була ще одна супроводжуюча. Та і дорогою туди діти собі спокійно знайомилися, аж уже при під'їжджанні полетіли перші помідори з вікон. Бо передбачливі батьки надавали масу їжі дітям при від'їзді туди. І думали, що їхнє чадо їстиме у поїзді всі ці кілограми помідорів, ковбаси та інших смаколиків. Згадавши себе у такому віці, ліг собі спокійно і продовжив далі спати... Треба було ж відновлювати біоритми.
Їхавши у автобусі, як супроводжуючий всівся на крісло спереду біля водія, щоб можна було собі роздивитися пейзажі Криму. Тим паче, був у Криму перший раз. Що кинулося в очі - це майже повна відсутність житлових будинків по дорозі. На відміну від Львівської області, де села є через кожні 5 км по дорозі. Натомість, проїхав повз 2 виноградники. Усе решта - пустирі. Що ж, проблеми Криму з водою є і по цей час.
Етот лагєрь - гавно, но я сюда всьо-равно єщьо прієду з напису на табуретці
Приїхавши, нас вивантажили поблизу табору "Піонер" у селі Заозерне, 8 км від Евпаторії. Документи перевіряти не стали, тілько тримали усіх 3 години, допоки перевірили усіх на наявність вошей. Виконавши усі формальності, прийшли зі списками, порозділявши дітей по загонах. На запитання: "А нам що тепер робити?" Відповіли: "Нічого, хіба хочете записатися "вожатими"...". Оскільки приїхав я відпочивати, зрозуміло, що бажання такого у мене не було. Залишилося поселитися, радіючи несподіваній халяві. Але, все було ще попереду.
Відволічемося трохи на передісторію. Отож, (конц)табір "Піонер" належав колись військовим силам СРСР. Авіації, очевидно, на що вказували великі макети літака, ракети та радару на головній площі. Було там також 5 корпусів, в одному жила "прислуга", в іншому сам не дізнався хто, принаймні, там була половина адміністрації. Але це були невеликі корпуси. Решта три називалися "Самолет", "Ракета" та "Радар". У перший поселили дітей, яких я привіз. У другому також жили діти. У останньому жили дорослі люди, які приїхали сюди за путівками. Після розпаду СРСР, табір успішно був розвалений та розікрадений. І функціонував наразі 3 роки. Як виявилося потім, усю фігню, яка траплялася там, пояснювали недовговічністю цього табору.
Віддавши на руки дітей, пішли за одним з замів в корпус, де жила "прислуга". Нам одразу сказали, що є вільними 2 кімнати: одна з поламаними дверима, а інша - та, де ще ніхто наразі не жив. Від першої відмовилися навіть не дивлячись, а у другій застали ліжка без матраців, знизу яких повибивали кілька дощок, на підлозі також валялися пляшки з-під мінералки, купа пір'я, наче хтось до цього тут товкся подушками та пилюка. На запитання: "І що нам з цим всім робити?", прозвучала відповідь: "Щас, оце візьму віника та почну прибирати." Я хотів уже було почати з цього типа гонити, але мене випередила істерика інших супроводжуючих. Кілька гучних заяв про перевірку та відмову жити в таких умовах, і нам уже шукали інших місць. В результаті, виділили кімнату у корпусі "Самолет" на другому поверсі, поблизу чоловічих туалету та душових. Кімната на диво відрізнялася від інших, хоча і тут уже проникла трохи деструктивна дитяча душа.
Першим враженням від усього була фраза хлопця, який мав за день звідси виїхати: "Пацани, ви попали...". Знаю, що діти зазвичай в перші дні рвуться додому, лають усе підряд, але почути таке від "досвідченого" було дивно. Нічого, розклався у кімнаті поблизу туалєту. Замку на дверях не передбачалося, клямку вирвав випадково у перший же ж день, бо не побачив, що вона була давно поламана. Умивальник був у номері, але по ньому всьому потягнулися мереживом відкладення невідомого походження. Балкон був спільним для двох кімнат, добре, що поруч поселили іншу супроводжуючу. Така річ, як замки на дверях, була передбачена, але самі замки треба було купувати. Хоча, скандал у завгоспа, і замок нам таки видали.
Не можу не згадати добрим словом і харчування. Словом дійсно добрим, бо зазвичай, пройшовшись по столах після відходу дітей, можна було собі дістати 2-3 зайві неторкнуті порції. Єдине, що доводилося кожен раз вибивати з боєм - це питво. Дякуючи такому харчуванню, я завжди виходив з їдальні з повним шлунком. Для дітей же ж було дві торгових точки: одна прямо на виході з їдальні, друга ж біля виходу з табору. Там можна було досхочу закупитися "Снікерсами", "Фантою" та іншою заморською хемією, а біля виходу також продавалася гаряча піца ціною "всього" 4 грн. Мною була помічена містика, яку я частково зміг пояснити аж наприкінці мого відпочинку. Якщо сніданок та обід починалися на 8.30 та 13.00, як і було у розкладі, то вечеря, замість 19.00, як було в розкладі, починалася у кращому випадку о 19.20... Кожен день у раціоні неодмінно була гречка. Причому, суха та пісна. Мені, людині, яка харчується роздільно, було абсолютно все-одно. Але решту, тільки забачивши гречку, кидало у стан "гакі" - стан голодних духів. Альтернативи не було і не передбачалося. Як-не-як, "піонєрскій лагєрь". Врешті, опитування, проведене перед від'їздом, питанням якого було: "Діти, ви наїдаєтеся?", дало результати 1 - "Так", 17 - "Ні". Єдине, що напружувало: полуденка та другої вечері, нам не було "положено". Але якось вдалося прожити і без цього.
У таборі відпочивали люди з майже усього СНД. Приїхали групи дітей з України, Росії, Казахстану. Було багато відпочиваючих з Білорусії, яких регулярно доставляв сюди поїзд Мінськ-Евпаторія. Дітей на загони поділили за віком, у кімнати ж селили за невідомим нікому принципом. У одній кімнаті дітей зі Львова залишалося 2 вільних місця, натомість дівчинку 10 років поселили у кімнату з 4-ма казашками. Нехай і "дружба народів", але... І так селили більшість. Врешті, за день, коли поїхала група дітей з Прилук, діти самі без дозволів поперебиралися у вільні кімнати. Там і пробули до кінця.
Мене попередили хлопці з Прилук, що у воду треба заходити повільно, хоча це мені мало допомогло. Перші дні мої ноги, як і ноги непристосованої більшості, нагадували потовчені грушки. За 5 днів уже я точно знав, де треба заходити у воду, а де уже можна плисти. Зрозумів я врешті, чому більшість загарбників не могли прямо завоювати країну якогось народу. Вони банально оббивали ноги об невідому місцевість. Також, із кількох розмов, упевнився, що патріотизм росіян вимірюється розміром. Як то кажуть, "Вєліка Россія, но с**баться некуда". Остаточно в цьому впевнився, побачивши за 2 дні після поселення вишкрябаний напис на ліжку: "10 см - французкая писька, 5 см - немецкий хер, 30 см - русский хуй".
За кілька днів вияснив, що майже кожен день з табору курсують автобуси, що возять дітей на "положені" екскурсії. Приєднатися до однієї з них, як виявилося, не склало ніяких труднощів. Тим паче, що не всі діти збирался в Евпаторію їхати. Перший раз приєднався до екскурсії для прибулих з Росії. Перед екскурсією ті діловито домовилися з екскурсоводом не мучити дітей, а відпустити їх на вулицю Дуванівську за сувенірами. Отож, тепер трохи історії.
Евпаторія-Керкінітида-Гезлев - 3 історичні назви міста, яке 2003 року святкувало своє 2500-річчя. Евпаторія - в честь Мітрідата Евпатора, херсонеського царя, місто назвала Катерина під час масового перейменування кримських міст. Керкінітида - в честь Керкініта-засновника полісу. Гезлев - татарська назва, що означає "тисячу очей". В усі часи місто було портом, причому в часи Кримського ханства сюди приїжджали кораблі, що привозили нового хана, звідки той уже їхав у Бахчисарай. Спершу Керкінітиду розгромили скіфи ущент. Місто відбудували аж татари. Було одним з портів, що належали Кримському ханству. Взяте було кошовим Іваном Сірком. Згодом було взятим під час Кримської війни. Потім мало так званий "золотий час", коли мером був караїм Семен Езрович Дуван. За його керівництва заклали кілька парків, пустили містом електрику. Знову ж таки, дякуючи йому місто єдине у Криму має травмай. Місто славиться "релігійною терпимістю", а саме тим, що там є Святомиколаївський собор, побудований поблизу мечеті Хан-Джамі. "Терпимість" пояснюється тим, що собор будувався 1893-1899 роках, коли мусульман уже ніхто не питав, чи потрібні їм такі сусіди.
Мечеть будував якийсь грек, який побудував ще багато мечетей по всій колишній Османській імперії. Мечеть реставрується і по цей день за кошти, отримані від екскурсій. Оформлена всередині та ззовні за багатьма всякими правилами, які багато що символізують. Наприклад, одинадцять куполів, символізують, здається, одинадцять областей колишньої Османської імперії. Два мінарети означають, що мечеть модніша за більшість звичайних. На чотирьох стінах є різнокольорові вітражі, що символізують пори року, і ще багато чого, що я не запам'ятав. Загалом, усе скромно, щоб не відволікати людей під час молитви. Жінки на дугому поверсі, чоловіки на першому.
Собор одразу вражає деякою контрастністю. Ззовні не дуже якісно побілений, в результаті чого обсипається штукатурка. Усередині ж усе дуже гарно оздоблено малярами, купол навіює близькість неба, іконостас сяє золотом, одним словом, все для релігійних оргазмів. І злі бабці зі свічками кричать, що фоткати заборонено, в результаті чого довелося відключити спалах та дисплей, тому фотки вийшли не дуже. "Сначала пожертвуйте 10 грівєн на сабор, а патом фотаграфіруйтє". 10 гривень я звісно мав, але згадав, що в мечеті за 5 дозволили все фоткати, ще й екскурсію провели.
Караїмські кенаси стоять доволі відособлено відносно інших споруд. Зайшовши всередину потрапляєш у великий білий коридор, де зверху в'ється виноград, збоку ідуть відгалуження з могилами та іншими пам'ятками. Укінці іде молитовне приміщення (не знаю, як зоветься, бо заплатив 2 грн. за вхід та й усе). Там стоять фотографії цих кенас 3,5-річної давності. Контраст сильно вражає. Враховуючи також, що караїмська спільнота Евпаторії набагато менша за мусульманську та християнську...
Сувенірами та іншими дріб'язками тут славиться вулиця Дуванівська. На вулиці є також кілька історичних пам'яток, а саме: сховані під скляну піраміду викопані та складені докупи давньогрецькі глечики-амфори, скіфські баби та санаторій, у якому лікувалася свого часу Леся Українка. Хотілося купити собі сувенір, але як лише щось дійсно подобалося, то відлякували слова "Крым", "Соль", "Евпатория". Хоча, мені сподобалася одна футболка на одній дівчині. Там писало, Hot Crimes, але вона дуже гарно рукою закрила літеру "s"...
Під час повернення назад, звернув увагу на одну цікаву афішу: у Евпаторї тусується великий білий маг та цілитель Кашпіровський. Причому, тусується повністю на халяву. Квитки роздавали безплатно, тому гріх було не піти. Тим паче, що завжди було цікаво: чим викликана істерія навколо нього? Підсівши до чергової екскурсії, пішов на виставу. По залу ліниво ходила охорона, разів зо 2 підходивши до мене з проханням сховати фотик. Сам медіум запізнювався. На сцену вийшла одна з помічниць і сказала: "Он на прійомє у мера". Залом раз по разу ходили оплески, люди купували "заговорені" фотографії та відеозаписи (ціна фотки - 25 грн., запису - 125 грн.). Як виявилося потім, записи та фотки потрібні для встановлення "ніті" (нитки) поміж медіумом та жертвою. Врешті, сам медіум прийшов. І сходу накинувся на психотерапевтів. Що в них, бачте у підручнику немає способів лікувати діабет та випадання матки. Мені аж стало соромно за психотерапію. Візьму метод на озброєння: боротимуся з економістами обсиранням бухгальтерів. Потім довго розводився, про нанотехнології та про свою нелюбов до Аллана Чумака. Взагалі, промову варто було б записати і розмістити, але я тоді марно намагався його без спалаху сфотати. Але тепер викладаю "заряджену" фотку. Можете прикладати хворі місця до монітору. Потім почалося найцікавіше: почалося лікування. Спершу він кидав на сцену алергетиків з алергенами в носі, роті та на пиці. Потім зцілював переломані носи і випадіння матки. Врешті пішла "груповуха" - на сцену могли піти усі жабаючі. Пішов і я. На сцені пошикували всіх по п'ятеро, я стояв з самого краю. Він ходив по залу, і кидав всіх як доміно. Мені випала честь: мене спитали: "Чо тобі тре?" Сказав, шрам на бороді треба вилікувати. Врешті, став він і штовхнув останню купку, скраю якої стояв і я. Хтів відскочити, але на мене звалився якийсь хлопака. Упав на брудну долівку, гуру почав розходитися по сцені, тихо грала музика. А я поглядав на годинник, розуміючи, що якщо за 5 хвилин він не завершить, доведеться зі скандалом встати, скинути хлопаку і бігти до автобуса. І перервати сеанс "лікування". На щастя, усе благополучно обійшлося. Хлопака став з моїх ніг і я побіг на вихід. Але, певно, через те, що я відкривав очі і дивився на годинник, шрам не розійшовся...
В проведених екскурсіях мені особливо сподобалися давні "легенди". Перша - сармати, коли ходили на війну, залишали у селищах жінок. Але туди ніхто не нападав, бо у сарматських жінок було правило: сарматська жінка не могла вийти заміж, доки не діставала трьох скальпів ворогів. Очевидно, саме тому вони і повимирали. Вороги навколо закінчилися. Дикий Захід якийсь, чесне слово. Ще була легенда про солоне озеро. Я так і не зрозумів, чому озеро солоне. Якась любовна історія без логічного завершення. Мимоволі пригадався анігдот:
Приходить турист до озера. Сів, дивиться, тут бачить: гівно пливе. За ним ще одне. Потім ще одне, і так далі. Підходить до мешканця:
- Дядьку, чого по озері гівно плаває?
- Ну, розумієте, тут жив пан разом з дочкою. Вона закохалася у панського пастуха. Але пан силою оженив її на іншому. Вона побігла до озера і там втопилася. Потім там утопився і пан, і пастух...
- А до чого тут гівно?
- А хто його знає? Хтось насрав...
Десь під час моїх поїздок, у Заозерному з'явився серійний маніяк-убивця. З ножиком, яким розпорював животи жертв. Убив трьох жінок на момент, коли я їхав. І його ще тоді не зловили. Головне, усі убиті в якомусь пориві лазили через паркани. Отож-бо, не лазьте поночах через паркани під впливом гормонів.
Раз на три дні ходив у кафе "Учан-су" (падаюча вода по-татарськи). Балувався там шашликом\чебуреками з чудовим соусом місцевого виготовлення після поганої вечері. І ціни там порядні, і обслуговування класне. І татари власники. Підтримаймо неросійського виробника! (можете вважати це за рекляму)
Прошу вибачення перед всіма за такий пізній звіт.
Фотки можна дивитися тут: http://pics.livejournal.com/manage/annotate?gal=8&ids=8,9,10,11,12,13,14,15,16,17,18,19,20,21,22,23,24

Море

Sun, 22 Jul 2007 11:32:37 GMT

Їду зараз на море. Маю чемоданний настрій. Вп'яте перевіряю, чи нічого не забув. Що, як завжди, виявиться аж у поїзді. Коли повернуся, спробую сюди фотки залити. Маю питання до досвідченіших ЖЖістів: як заливати більш, аніж 1 фотку?
P. S. - Жека, ти де? На зоні? А я на морі...
- Віка, ти де? Також на зоні? Ги, і Жека на зоні, а я на морі...
- Саня, ти де? І ти на зоні? Прикинь, Віка на зоні, Жека на зоні... А я на морі...
Нова акція від податкової: здай трьох друзів і отримай путівку на море. Якщо до когось податкова приїде - не ображайтеся ;)
Мораль: державні дотації - хороша річ, коли отримуєш їх ти і погана, коли їх отримує сусід. Тому, краще їх нікому не давати.
P. P. S. Приїду 12...
P. P. P. S. Помітив цікаву тенденцію у всяких фотках: на них майже ніколи не видно фотоапаратів.
P. P. P. P. S. Таки згадав 2 речі, які забув поки писав...

Прикладна гематологія

Sat, 21 Jul 2007 12:27:01 GMT

Спершу трохи матчастини. Отож, група крові визначається через три хромосоми. Це є 0, А, В. Відповідно до їх комбінації, визначається група крові людини.
І - 00
ІІ - А0 або АА
ІІІ - В0 або ВВ
IV - АВ.
Коли визначається група крові дитини, то з генготипу батьків береться по букві. І з цих двох букв складається генотип групи крові дитини. Наприклад, у мами А0 (ІІ) та у тата АВ (IV) можуть бути діти з групами А0, АА (ІІ), В0 (ІІІ), АВ (IV). Перша, як бачимо, не може утворитися жодним чином. На цьому факті надалі і будуватимемо наш посібник. Розглянемо 10 випадків (не 16, бо деякі варіанти є симетричними і для них правило те ж саме - просто маму і тата місцями поміняти).
Розглядатимемо умовну задачу (умова та, що жінка завагітніла). Також вважатимемо, що групи крові одинаково поширені за генотипом.
1. Мама - І група, тато - І група. 00 і 00 може дати лише 00. Відповідно, якщо у цієї подружньої пари народжується дитина не І групи крові - батько може сміливо подавати на розлучення. Порада жінці у цьому випадку: з ймовірністю 1\8*1\2+1\8+1\8*1\2+1\8+1\4=5\8 не жартують. Порада обов'язково дізнатися групу крові партнера до факту зради. Допустимий партнер: І група.
2. Мама - І група, тато - ІІ група. 00 і А0 може дати 00 або А0. 00 і АА - лише А0. Тобто, дитина може мати або І або ІІ групу крові. Не варто мати партнерами ІІІ та IV групи крові. Ймовірність ризику - 1\4*1\2+1\8*1\2+1\8=5\16. Трохи менше 1\3.
3. Мама - І група, тато - ІІІ група. Ті ж самі міркування. Дитина може мати І та ІІІ. Небажані партнери: ІІ та IV. Ймовірність - 5\16.
4. Мама - І група, тато - IV група. Дитина може мати ІІ та ІІІ групу. Небажаним партнером тут є лише І група. Ймовірність - 1\4.
5. Мама - ІІ група, тато - ІІ група. Міркування ті ж самі, що і у випадку 2. Дитина може мати І та ІІ групи. Небажані: ІІІ та ІV. Ймовірність - 5\16.
6. Мама - ІІ група, тато - ІІІ група. Ідеальний варіант для зради. Дитина може мати усі групи крові. Ймовірність - 0. Можете ходити сміливо наліво.
7. Мама - ІІ група, тато - ІV. Дитина не може мати І групи. Небажані партнери: І, ІІ, ІІІ групи. Ймовірність - 1\8+1\8*1\2+1\8*1\2=5\16.
8. Мама - ІІІ група, тато - ІІІ група. Ті ж самі міркування, що і у випадку 2. Дитина може мати І та ІІІ групу. Небажані: ІІ та IV. Ймовірність - 5\16.
9. Мама - ІІІ група, тато -IV група. Ті ж самі міркування, що і у випадку 7. Дитина може мати усі групи, окрім І. Небажані: І, ІІ, ІІІ. Ймовірність - 5\16.
10. Мама - IV, тато - IV. Дитина не може мати І групи. Але і не знайдеться партнера, який зможе цю групу дати. Також ідеальний варіант. Можна ходити наліво. Ймовірність - 0.
Звісно, тут я не враховував поширення груп крові. Наприклад, у Індії, здається, 3 з 8 мають ІІІ групу. Там ймовірності інші. Але Україна - не Індія, це доволі строката країна з генотипами. А поширення груп крові хтось з українських антропологів (Хведір Вовк, щось мені так здається).
Порахуємо загальну ймовірність: 1\16*(5\8+2*5\16+2*5\16+2*1\4+2*5\16+2*0+2*5\16+2*5\16+5\16+0)=17\64, що є більше 1\4.І це лише за групами крові.
Мораль: Дорогі жінки, вам дуже треба тої зради? А якщо уже зраджуєте, то робіть це з головою.

Фаталізм

Fri, 20 Jul 2007 20:30:59 GMT

Останнім часом не можу знайти логічного протиріччя у такій схемі: подія сталася через те, що вона сталася. Ідейно це легко було б спростувати, якби можна було б вернутися назад у часі, або подивитися на роздвоєння світів у залежності від дії кожної людини. Наразі такої можливості не маю. І спростування іншого знайти не можу. Виходячи із концепції: все геніальне просто, свобода вибору і всі решта штучних теорій ідуть спочивати, залишаючи дорогу фаталізму. А фаталізм, як відомо, нікого до добра не доводив. Хоча, можливо, він нікого до добра не доводив, бо нікого до добра не довів... ;)

Загадка

Tue, 17 Jul 2007 19:54:00 GMT

- Ранком на чотирьох, вдень на двох, ввечері на трьох - що це?
Едип задумано наморщив лоба.
- Ну, я чекаю!- нагадав про свою присутність Свинкс.
- Ціхо, хвилиночку,- Едип підняв очі до неба, промимрив щось губами, щось підраховуючи, і нахмурився.
- Ну?- повторив Свинкс.
- Перша найпростіша відповідь, яка стукає у голову - це людина,- відповів Едип.- Але ця відповідь не повна та неточна: яка людина, що за людина? Чи кожна людина? А якщо він одноногий? Або надає перевагу костилям? І, окрім цього, я можу сходу назвати ще декілька правильних відповідей, як от: табуретка, дресированный слон, капці...
- Капці?- здивувався Свинкс.
- Угу. Уяви собі, рано-вранці чоловік і дружина встають з ліжка, взувають капці - це вже чотири ноги. Вдень чоловік іде на роботу, залишаються два капці на ногах у жінки.
- А чому ж увечері три?
- А як же ж! Чоловік повертається, взуває свою пару, а друзина сидить на кухні, одна нога взута, а на іншій вона фарбує нігті... Хіба ж мало варіантів?!
Свинкс похитав головою.
- Ти мені не грай мозок. Ти кажи правильну відповідь.
- Секундочку, я ще не завершив. Будемо відштовхуватися від того, що питання було задане коректно і наявність кількох варіантів розв'язку не є помилкою. В цьому випадку, оскільки множина правильних відповідей не є порожньою, виведемо для них загальну формулу.
- Чого?- перебив Свинкс.
- Почекай, не заваджай. Отже, ми маємо деяку множину класів еквівалентності, що задовольняють ряд умов...
****************
- Як легко бачити з рівнянь 6 і 9, підмножини х1, х2 і х3 визначені для всіх випадків, де а рівне 2,3 чи 4. Але елементи класу еквівалентності х у нас все ще не детерміновані по часовій осі, тому введемо нову часову змінну...
****************
- І нарешті, скоротивши ці дві частини рівняння, отримаємо загальний результат для всіх елементів класу еквівалентності х, що відповідають граничним умовам а1, а2 і а3, де z прямує до безконечності, а основна змінна має натуральні значення від двох до чотирьох. Отже, я відповів на твоє питаннячко?
Свинкс клацнув щелепою, закрив рот, декілька разів невротично підморгнув і почірхав голову кігтями лапи.
- Ти краще нагадай, що я тебе запитував?..
Мораль: задачі треба формулювати чітко перед безпосередніми виконавцями.

Проєкт Genesis (c) Ater_Magius

Thu, 12 Jul 2007 20:36:54 GMT

Влом - рушійна сила прогресу. Цей переклад не мій, це переклад Ater_Magius'a. Не намагайтеся його тут шукати, бо інакше це оповіданнячко у мене б не з'явилося...
Проєкт Genesis
(з корпоративного листування)
Юрий Нестеренко(с)

Генеральному директору Ієгові
від начальника маркетингового відділу Гавриїла
Дослідження, проведені нашим відділом в рамках проєкту Genesis, виявили, що найкращі перспективи на ринку мають системи наступної конфігурації:
· Планета: 1 шт.
· Радіус: 3000 км
· Сила тяжіння: 0.5g
· Співвідношення суша/вода: 1:1
· Температура: +24
· Атмосфера: кисень
· Моря: прісн. вода
· Річки: молоко, мед
· Фауна: травоїдна
· Периферія: світила 2 шт. (денне/нічне), швидкість: 0.0007 RPM (1 об/добу)
"Скерувати у відділ стратегічного планування для підготовки стратегічного планування для підготовки ТЗ"
Ієгова

Генеральному директору Ієгові
від начальника відділу стратегічного планування Михаїла
З метою зниження собівартості системи пропоную живити обидва світила від одного джерела енергії, а кисень замінити на азот.
"Хоч би 50% кисню треба залишити, бо користувач задихнеться"
Нач. відділу тестування і техпідтримки,
Рафаїл
"Досить і 25%"
Ієгова

Генеральному директору Ієгові
від начальника відділу системотехніки Люцифера
У ході робіт за проєктом Genesis (стадія "Нехай буде світло") виявлені наступні ускладнення: у нас відсутнє компактне джерело неперервного освітлення з розподілом на два світила. Пропоную скористатись стандартним джерелом типу "червоний карлик", а в якості нічного світила застосувати дзеркало.
"Краще "жовтий карлик". За собівартістю це не набагато більше, проте виглядає значно солідніше"
Нач. маркет. відділу,
Гавриїл
"Це ж серверне джерело. Навіщо воно користувачу одиничної планети?"
Люцифер
"Що користувачу потрібно, а що ні, йому пояснить відділ реклами"
Гавриїл
"Люцифере, займайтеся питаннями вашої компетенції. Затверджую "жовтий карлик"
Ієгова
"До речі, при тій яскравості, що дає жовтий карлик, можна замість дзеркала поставити звичайний планетоїд"
Михаїл
"Згодний"
Ієгова

Генеральному директорові Ієгові
від начальника відділу системотехніки Люцифера
Після внесення змін у ТЗ виникли наступні труднощі: маса джерела неперервного свічення набагато перевершує масу планети, внаслідок чого джерело відмовляється обертатися навколо планети. Замість цього планета обертається навколо джерела. Крім того, через потужність джерела спостерігається стійке перевищення температури над зазначеним у ТЗ (приблизно на 2 порядки). Якщо збільшити відстань до джерела, істотно зростуть габарити системи.
"Габарити - це навіть престижно, а от обертання планети навколо периферійного пристрою може викликати в користувача відчуття неповноцінності. Може, змінимо гравітаційну сталу?"
Гавриїл
"Якщо змінювати гравітаційну сталу, виникнуть проблеми із сумісністю"
Михаїл
"Та яка користувачеві різниця, що навколо чого обертається? Нехай відділ реклами вигадає яку-небудь теорію відносності "
Ієгова

Генеральному директорові Ієгові
від начальника відділу системотехніки Люцифера
Після збільшення радіуса орбіти спроби розігнати планету до зазначеної в ТЗ швидкості приводять до краху системи (планета летить у космос). До речі, з нічним світилом та ж історія.
"Неважливо, що відбувається в системі - важливо, що бачить користувач. Чому б не змусити планету обертатися навколо своєї осі? Тоді користувачеві буде здаватися, що Сонце й Місяць обертаються навколо її із зазначеною в ТЗ частотою"
Гавриїл
"А користувач нас не розкусить? "
Ієгова
"Якщо й розкусить, проект на той час буде давно вже зданий"
Гавриїл
"Згодний "
Ієгова

Генеральному директорові Ієгові
від начальника відділу тестування й техпідтримки Рафаїла
Первинне тестування системи виявило наступні дефекти:
1. Спостерігається стійкий перегрів
2. Вісь обертання відхилилася на 33 град. від вертикалі, внаслідок чого виникли циклічні температурні аномалії
3. Пропускна здатність річок не відповідає проектній
4. Травоїдна фауна відсутня
5. Орбіта нестабільна, планета має тенденцію до падіння на сонце.

Генеральному директорові Ієгові
від начальника відділу системотехніки Люцифера
1. А що ви хотіли при такому співвідношенні суша/вода? Для оптимального охолодження потрібно десь 1:3 - 1:4.
2. Ми працюємо над цим
3. Тому що молоко скисає, а мед зацукровується
4. Травоїдній фауні трава потрібна, а вона не росте при такій жарі й без води. Пропоную пустити по ріках воду, це заодно допоможе вирішити проблему 3.
5. Як гравітаційну противагу ми виведемо на зовнішню орбіту ще одну планету.
"Сушу стискати нікуди, виходить, доведеться збільшувати площу морів. А це - ріст обсягу й сили тяжіння. Та й іще зайва планета..."

Михаїл
"Нічого, користувач витерпить. Зайву планету оформимо, як фічу. А от молоко й мед ми вже анонсували. Хоча б у найбільш значних ріках треба залишити"
Гавриїл
"Нагадую, що строки підтискають, а у вас ще кінь не валявся. До речі, дизайнери дотепер не представили проект коня, усе з динозаврами вовтузяться. Кому потрібні ці динозаври? "
Ієгова
"Взагалі-то користувач динозаврів любить"
Гавриїл
"Добре, але й кінь щоб був "
Ієгова

Генеральному директорові Ієгові
від начальника відділу тестування й техпідтримки Рафаїла
1. Крім невирішених проблем з віссю, планета тепер має тенденцію до вильоту в космос.
2. Травоїдної фауни знову немає.

Генеральному директорові Ієгові
від начальника відділу системотехніки Люцифера
1. Зробимо ще одну противагу, тепер на внутрішній орбіті.
2. А фауна розмножилася, зжерла всю траву й передохла
"Скільки всього противаг вам треба?"
Михаїл
"Загалом, після калібрувальних робіт удалося стабілізувати систему на дев'яти"
Люцифер
"Я правильно зрозумів? Замість однієї планети користувач одержить 9?! "
Ієгова
"Ну то й що? 8 з них всеодно непридатні для життя"
Люцифер
"А розміри системи? "
Ієгова
"А користувачеві їх і знати необов'язково. Половину цих планет без телескопа й не побачиш. Пропоную доповнити "Посібник користувача" 11-й заповіддю: "Не винаходь телескоп"
Гавриїл
"Не треба. Тоді вони його точно винайдуть "
Ієгова
"До речі, після збільшення радіуса орбіти яскравість нічного світила впала нижче проектного мінімуму. Пропоную інсталювати замість нього дзеркало"
Рафаїл
"А де ви раніше були? Ми тільки-тільки зрівноважили систему! Хочете все перенастроювати заново?!"
Люцифер
"Ніяких заново! До здачі проекту залишилося шість днів. Люцифер, або ви змусите все це працювати, або я вас переведу із пониженням! "
Ієгова

Генеральному директорові Ієгові
від начальника відділу системотехніки Люцифера
А я хіба винуватий, що мені відразу не дали нормального ТЗ? Загалом, так. Нахил осі доведеться залишити. Принаймні, в Едемському саду +24 буде, а якщо користувач полізе кудись ще, то це вже його проблеми. Динозаврів ми доробити не встигаємо, але коней зробимо. З молоком і медом нічого не вийшло, пустили по ріках воду, щоправда, вона виносить у море сіль. Щоб травоїдні не віджирали усі ресурси, ми випустили патч у вигляді хижаків, але поставити їм програму розрізнення користувача від здобичі вже не встигаємо. Ну а загалом, якось працювати буде.
"І це добре"
Ієгова

Львів-Красне-Львів

Thu, 12 Jul 2007 09:46:17 GMT

Їздив в Красне в понеділок в гості до одногрупниці. Жаль, не маю гарної своєї фотки, але є одна класна фотка, яку я зняв на півдорозі до Красного...

Може, хтось підкаже цікаве місце біля Львова до 60 км їзди, де я ще не був?

А у нас сьогодні свєто!

Thu, 12 Jul 2007 09:40:33 GMT

Оце маю зараз їхати на село на "празник" Петра і Павла. Ніколи їх не переварював усіх, бо не переварюю отих дурнуватих застіль, де всі сидять доти, доки є що пити, говорять всілякі дурниці, потім дехто йде надвір курити, дехто сидить за столом і старається робити пристойні міни.
Чого не можна на свята і в неділю працювати? Скажімо, фізичний стан людини (біоритми, самопочуття) і тижневе чергування вихідних рідко гарно накладаються. Скажімо, людина в неділю страждає фігнею, причому має відмінне самопочуття, а потім в день, коли має щось робити, ледве притягає ласти додому. Особисто для мене зараз немає різниці, в який день що робити. Бо за мною ніхто не слідкує. :) Ще одна мораль: "Пам'ятай святий день святкувати" - заповідь для того, щоб пошвидше відправити людину на "той" світ.
Китайці, корейці, японці, не мають особливого вихідного. Як результат, люди зараз працюють. А ми додаємо щороку по святу в календар...
Ідея: якщо важко відмовитися від тижневих циклів, то пропоную перенести другий вихідний з суботи на середу. Так краще. Організм не занадто виснажується п'ятиденним робочим циклом.

Дупа Хенка, український переклад

Tue, 10 Jul 2007 19:19:32 GMT

Переклав сьогодні оповідання "Дупа Хенка".
Джим Х'юбер "Дупа Хенка"
Сьогодні рано-вранці до мене в двері постукали. Я відчинив їх і побачив красиво одягнуту, доглянуту парочку. Першим заговорив чоловік: "Добридень! Я Джон, а це - Мері."

Мері: "Привіт! Ми тут, щоб запросити вас цілувати дупу Хенка разом з нами."

Я: "Прошу вибачення?!? Про що мова? Хто такий Хенк і навіщо мені цьомати його у сідницю?"

Джон: "Якщо поцілуєте дупу Хенка, він дасть вам мільйон доларів, а якщо відмовитесь, то витрусить із вас все лайно!"

Я: "Що за? Це якийсь новий дивний спосіб вимагання грошей?"

Джон: "Хенк - мільярдер-філантроп. Хенк збудував це місто, він його хазяїн. Він може робити усе, що забажає і він бажає дати Вам мільйон доларів, але не може цього зробити, поки ви не поцілуєте його в дупу."

Я: "Hічого не ясно. Чому..."

Мері: "Ну і хто ви такий, щоб сумніватися в подарунку Хенка? Ви що, не хочете мільйон доларів? Hевже це не вартує маленького цьомчика в дупцю?"

Я: "Hу, нехай, якщо це законно, але..."

Джон: "Тоді йдемо з нами! Цілувати дупу Хенка!"

Я: "А часто ви її цілуєте?"

Мері: "О так, весь час..."

Я: "І Хенк дав вам мільйон доларів?"

Джон: "Hу... ні. Насправді ніхто не отримує грошей, доки не покине міста."

Я: "Так забирайтеся з міста прямо зараз."

Мері: "Hе можна покидати міста, доки Хенк не скаже. Інакше ви не отримаєте гроші і Хенк витрясе із вас все лайно."

Я: "А ви знаєте кого-небудь, хто поцілував дупу Хенка, виїхав з міста і отримав бажаний мільйон?"

Джон: "Моя мати цілувала дупу Хенка роками. Вона покинула місто минулого року, і я впевнений, що вона отримала свої гроші."

Я: "І з того часу ви з нею не спілкувались?"

Джон: "Звичайно ж ні, Хенк не дозволяє."

Я: "І чому ж ви тоді думаєте, що він насправді дасть вам гроші, якщо ви ніколи не говорили з кимось, хто дійсно їх отримав?"

Мері: "Hу він же ж дає потрошки перед тим, як ви покидаєте місто. Можливо, ви отримаєте підвищення, можливо, виграєте в лотерею. Можливо навіть, знайдете сотку на вулиці."

Я: "Але до чого тут Хенк?"

Джон: "У Хенка є зв'язки."

Я: "Вибачайте, але мені здається, що це якась дивна афера."

Джон: "Але це ж мільйон доларів! Невже не варто спробувати? І запам'ятайте, якщо ви не поцілуєте дупу Хенку, він витрясе з вас все лайно!"

Я: "Можливо, можна якось зусрітися з Хенком, поговорити з ним, дізнатися всі деталі прямо у нього..."

Мері: "Hіхто не бачить Хенка, ніхто не розмовляє з Хенком."

Я: "Як же ж ви тоді цілуєте його у дупу?!?"

Джон: "Інколи ми просто посилаємо йому повітряний поцілунок, думаючи про його дупе. Інколи ми цілуємо дупу Карлу, а він передає поцілунок Хенку."

Я: "Хто такий Карл?"

Мері: "Hаш друг. Це він навчив нас цілувати дупу Хенку. Все, що від нас потребувалося - запросити його на вечерю кілька разів."

Я: "І ви повірили йому на слово, коли він сказав, що існує Хенк, що Хенк дуже хоче, щоб ви цілували його в дупу, і що Хенк нагородить вас за це?"

Джон: "О ні. Багато років тому Карл отримав від Хенка лист, де все пояснюється. Ось копія, погляньте."

Джон тицьнув мені фотографію записки, написаної від руки на бланку зі словами "З робочого столу Карла". Там було одинадцять пунктів:

1. Цілуйте Хенку дупу, і він дасть вам мільйон доларів, коли ви покинете місто.

2. Hе балуйтеся алкоголем.

3. Витрясайте все лайно з людей, якщо вони не схожі на вас.

4. Правильно харчуйтесь.

5. Цей список продиктований Хенком.

6. Місяць зроблений з зеленого сиру.

7. Все, що говорить Хенк, правильно.

8. Мийте руки після відвідин туалету.

9. Hе пийте.

10. Їжте копчені ковбаски лише із булочками. І ніяких приправ!

11. Цілуйте Хенку дупу або він витрясе із вас лайно.

Я: "Так це ж написано на бланку Карла."

Мері: "У Хенка не було паперу."

Я: "Щось мені говорить, що при перевірці цей почерк виявиться почерком Карла."

Джон: "Звісно, Хенк всього лише диктував."

Я: "Ви ж сказали, що нікому не вдається бачитися з Хенком."

Мері: "Hе тепер. Але багато років тому він розмовляв з деякими людьми."

Я: "Здається, ви сказали, що він філантроп. Який же філантроп витрясатиме лайно із людей лише тому, що вони не такі, як він?"

Мері: "Так хоче Хенк, а Хенк завжди правий."

Я: "З чого ви це взяли?"

Мері: "Сьомий пункт каже: "Все, що каже Хэнк, правильно." Для мене цього цілком достатньо."

Я: "А може ваш друг Карл все це придумав?"

Джон: "Hічого подібного! П'ятий пункт каже: "Цей список продиктований Хенком." Окрім того, в другому пункті сказано: "Hе балуйтеся алкоголем", в четвертому: "Правильно харчуйтесь", а в восьмому: "Мийте руки після відвідин туалету." Всі знають, що ці пункти правильні, отже і все решта також правда.

Я: "Але у дев'ятому пункті сказано: "Hе пийте", що протирічить другому пункту. А шостий пункт каже: "Місяць зроблений з зеленого сиру", що просто неправильно.

Джон: "Між дев'ятим і другим пунктами нема протиріччя. Дев'ятий пункт просто пояснює другий. Щодо шостого, то ви ніколи не були на Місяці, тому не можете бути так в цьому впевнені."

Я: "Учені доволі точно встановили, що Місяць зроблений з каменю..."

Мері: "Але вчені ж не знають, звідки взявся цей камінь - з космосу чи з Землі, тому він цілком може виявитися зеленим сиром."

Я: "Я, звісно, не експерт, але я думаю, що теорія земного походженняя Місяця була розкритикована. Окрім того, відсутність даних про походження каменя ще не робить його сиром."

Джон: "Ага! Ви щойно визнали, що учені роблять помилки, але ми ж знаємо, що Хенк завжди правий."

Я: "Точно знаємо?"

Мері: "Звісно, адже так каже п'ятий пункт."

Я: "Тобто якщо ви стверджуєте, що Хенк правий лише тому, що так каже список. Список правильний тому, що його продиктував Хенк. І ми знаємо, що його продиктував Хенк, тому що так каже список. Але це ж замкнене коло. Це все одно, що сказать: "Хенк правий тому, що Хенк каже, що він правий."

Джон: "Тепер до вас доходить! Так приємно бачити, що хоч хтось починає розуміти спосіб мислення по Хенку."

Я: "Але... ех, гаразд, нічого. Що там на рахунок копчених ковбасок?"

Мері червоніє. Джон каже: "Суньте ковбаски у булки і ніяких приправ. Так того бажає Хенк. Все інше - погано."

Я: "А що, якщо у мене не буде булки?"

Джон: "Hема булки, нема ковбаски. Ковбаска без булки - це погано."

Я: "І ні кетчупу, ні гірчиці?"

Мері вражена. Джон кричить: "Hе лайтеся! Приправи довільного виду - це погано!"

Я: "Отже, про квашену капусту з дрібно порубаними копченими ковбасками і мови нема?"

Мері затикає вуха: "Я цього не слухаю. Ля-ля-ля-ля-ля-ля ..."

Джон: "Це гидко! Лише який-небудь жахливий збоченець здатний таке їсти..."

Я: "Але це смачно! Я їм це весь час."

Мери втрачає свідомість. Джон підхоплює її: "Якби ж я знав, що ти один з цих, я б не став втрачати час. Коли Хенк буде витрясати із тебе лайно, я буду поруч рахувати гроші і реготати. Я поцілую за тебе дупу Хенку, безбулковий порубаноковбасковий капустоїд!"

Сказавши це, Джон затягнув Мері в машину і поїхав.

Кілька установок на майбутнє

Sun, 08 Jul 2007 16:47:37 GMT

Передер частково, а частково пристосував кілька установок "справжнього росіянина". Вийшли установки "справжнього українця".
1. Українці не вищі, вони інші
2. Українець завжди правий
3. Критикуючи - пропонуй
4. Національный прагматизм, українські інтереси понад усе
5. Історія не знає умовного способу
6. Ми - Українці, чужого нам не треба, але і свого ми не впустимо.
7. Спорт і здоровий спосіб життя - це по-українськи
8. До біса НАТО і ЄЕП. Ми самі можемо створити своє майбутнє
Подивився от, в мене програє 3-тє правило. А в тебе?

Оборотні маразми

Sun, 08 Jul 2007 15:00:22 GMT

Мені дуже подобається одна з дуже розповсюджених людських помилок. Усім зрозуміло, що погані речі говорять погані люди (ну, нехай з точністю 90%). Більшість людей з цього робить воістину геніальний висновок: усе, що сказали "погані" люди - погане.
Наприклад, на воротах Освенціму був напис: "Кожному своє". Як результат, весь "прогресивний" світ б'ється у істериці, коли хтось спробує повторити цей вислів. Бо його, бачте, нацисти написали на воротах начебто катівні. Далі, принцип Франко "Друзям - усе, ворогам - закон". Нехай в мене першою кине камінь людина, яка в житті не дотримується цього принципу. Але далі починаються крики: "Чого ти всяких фашистів повторюєш?". (хоча, насправді фашисти були лише в Італії, ги).
Все це іде далі: варто комусь заговорити про расову чистоту, починається подібна істерика, варто комусь звинуватити в чомусь жида, одразу починаються крики про антисемітизм і т. д. А все через те, що люди не знають основ теорії множин. А всілякі падлюки цим вміло користаються...
А тепер пояснення. Припустимо, що множина U - це множина сказаних людьми фраз. Вона ділиться на 2 категорії: сказані фрази хорошими і поганими людьми (G та В відповідно). Нехай BP - множина усіх поганих фраз. Як ми бачимо, множина поганих фраз лежить вся у множині фраз, сказаних поганими людьми. Це нічим не суперечить з аксіомою, з якою я сперечатися не збираюся. Але це аж ніяк не означає, що множини B та BP не співпадають!!!

P. S. Ще одна дурнувата помилка, подарована таваріщєм Сталіним "фашисти", які були лише в Італії, перенесена на німців та усіх їх союзників. Навіть УПА подекуди фашистами називають, не зважаючи на те, що практично ніяких контактів між одними та другими не було.
P. P. S. Треба буде, коли матиму вільний час, поперекладати праці істориків-ревізіоністів...

Сьогодні посидів і постарався порозставляти і стандартизувати теги. Що з цього вийшло - можете бачити по моєму ЖЖ. Пишіть, які змінити, і на які, бо це ще не остаточний варіант. Щоб я зміг надалі розставляти їх далі...