Цікаві досліди

Завів мій брат собі такого-от блога: http://tossfromua.blogspot.com/. Що з цього всього виросте - покаже час. Але хлопака у цьому ділі значно талановитіший за мене. Що ж, можемо його привітати та побажати йому щастя та творчого зростання.

З. І. Якщо раптом надумаю наново почати словоблудити, слід буде звідти транслювати все сюди. Ніхто не підкаже якусь гарну прогу-транслятор?

http://lukom.org/Pages/IcqNumbers/AllNumbers.aspx
Майже халявні семизнаки! Отримай один поки не пізно!

( 5 питань поставила мені divchynka_k )

( Найкращій грі всіх часів та народів... )

Хех... Щось мене на кров'яру потягнуло

Надіюся, ви зрозуміли, що я хтів цим сказати... ;)

( Вони зроблені із м'яса. Науково-фантастичний діалог. )

Завантажив нові юзерпики. Подивитися можете тепер у профілі або у журналі. Нижче - так виглядає натуральна моя базова юзерпика в повну величину... Кому, що подобається\не подобається - пишіть.

Попав мені в руки квиточок з номерок 285582... Ймовірність отримати такий квиточок обчислити не складно - 0,1%.
Але цікавішою є задача визначити ймовірність появи "щасливого" квиточка, тобто, такого, де сума перших трьох цифр рівна сумі трьох останніх. Склавши за 5 хв програму, я тепер знаю, і вам кажу, що ця ймовірність - 5,5252%, тобто близько 1\18. В 1 з 18 випадків людині має попадатися за теорією ймовірності щасливий квиточок. Невже нам так рідко має усміхатися Фортуна?

От писав я минулого разу про дядька, який на мізерці дико сів на "несідальних" розкладах. І познущалася з нього дико Фортуна. Отже, тепер реальна ситуація.

Вирішив я сьодні поїхати на село в Шпильчину. Для тих, хто не знає, 27 км від Львова на південний схід. Вчора от поміняв нарешті пробиту камеру на велосипеді, мав зі собою запасну. І вирішив їхати, нарізати собі очерету на початок навчання, піти до улюбленої сосни на краю лісу, врешті, побачити бабцю, яку тиждень не бачив. От, виїхав зі Львова, у Давидові біля каплиці пробив камеру. Нічого, думаю, зара поміняю швиденько. Поміняв в темпі вальсу за півгодини, накачав, поїхав далі. На під'їзді до гори біля Старого Села пробив другу... І то на півдорозі до села. Треба було вибирати: добиратися на село, чи додому. Почав зупиняти маршрутки. З водієм вийшло за 5 грн. домовитися. Доїхав на тролейбусну зупинку, з горем вліз з ровером у тролейбус. Доїхав за 2 студентських. Ровера відмазав зайвим студентським білетом, який не забрали минулого року. На одному з студентських випало число 285582...

Після такого облому, можете спокійно іти грати в лотерею - неодмінно щось виграєте. Якщо мені так неповезло... Бо в світі як-не-як присутній баланс...

Колись не любив дня Незалежності. Надто уже маразматично дісталася вона нам, наче впала на голову, тому не знали, що робити. Але, з часом зрозумів, що є більш маразматичні свята. Також, багатьом процесам денаціоналізації пішли у супротив процеси націоналізації. Десь 2004 вони перейшли у додатнє сальдо. Тому, надіюся, що ще за мого життя житиму в Українській Україні.
День Незалежності - свято, яке не кожна нація\держава має. Наприклад, Франція не має, хоча б могли відмічати день звільнення від англійських або німецьких загарбників як цей день. Також здивувало те, що Росія має день незалежності. Не знав. Думав, що якщо і мають, то день "звільнення" від татаро-монголів. Детальніше - на Вікіпедії. Мені було цікаво почитати.
http://ru.wikipedia.org/wiki/День_независимости
Тепер вітання.
Привітати хочеться у першу чергу людей, які дійсно боролися за Незалежність і дожили до неї. Ветеранів УПА, шестидесятників, дисидентів та інших. Хоча, у своїй більшості ці люди і плюються. І мають на це повне право.
Далі хочеться привітати тих людей, які, незважаючи на свято, працюють. Особлива подяка продавщиці, яка мені продала сочок сьогодні. Якби не вона, я б умер. Також водію маршрутівки, який мене сьогодні за 50 копійок підвіз. А також усіх чергових лікарів, пожежників, міліцейських (навіть не зважаючи на те, що вони всі сьодні квасять - бачив).
Вкінці, подякувати всім тим людям, які сьогодні забезпечують життя українців з-поза кордону. Діяспорі в Канаді, Італії, США, Іспанії та інших державах. Як-не-як, вони працюють там на Україну, тоді як ми працюємо тут здебільшого на китайців та турків.
А решту вітати сенсу нема - вони і так сьодні навіталися вдосталь. Слава Україні!
А ще велика подяка дощу, який щойно влив на голову молоді, яка тащиться по всіляких концертах. Люблю, коли масовки зриваються...

( Стоїть на вулиці міліцейський. Тут бачить: іде по вулиці абсолютно голий дядько. - Сержант Петренко, ваші документи. Чому голий по вулиці ходимо? - Слухай, мужик, сім-дев'ять-валет на мізері ловиться? - (думає) Ні, звичайно! - Я теж так думав... )

Колись любив дивитися мультфільми французького виробництва про Астерікса та Обелікса. Звісно, однією з пам'ятних особливостей, було те, що вони постійно їли кабанів. Недавно лазив по різних сайтах, і нарив дещо цікаве тут http://www.mason.ru/phoenix/zodch/druids.htm: "Даже некоторые животные считались у кельтов священными. Например: баран, собака, змея и др. А кабан вообще воспринимался живым символом ордена друидов, как и растение - дуб."
Також: "Имя Тевтат созвучно галльскому teuto, ирландскому tuath - "племя". Описание посвященного ему жертвоприношения совпадает с изображенным на котле из Гундеструпа. В римской Галлии он отождествлялся с Марсом, поскольку обладал, в числе прочего, военным значением, что характерно для Бога Ясного Неба у кельтов и германо-скандинавов. Типичным кельтским символом его был кабан."
Оттак-от. З дурості таке чи по злому умислу?

( Кожного літа обласна профспілка організовує поїздки дітей на оздоровлення у літні дитячі табори. Звісно, що дітей туди треба довезти, за ними там дивитися. Ось тут і з'являється така каста як і супроводжуючі. Вони мають своїм обов'язком відвозити дітей у табір, дивитися за ними там, врешті привезти їх додому та віддати щасливим батькам, які мали змогу відпочити від свого чада близько трьох тижнів... Цього року у цю касту ініціювали і мене. Що з цього вийшло - читайте нижче. )

Їду зараз на море. Маю чемоданний настрій. Вп'яте перевіряю, чи нічого не забув. Що, як завжди, виявиться аж у поїзді. Коли повернуся, спробую сюди фотки залити. Маю питання до досвідченіших ЖЖістів: як заливати більш, аніж 1 фотку?
P. S. - Жека, ти де? На зоні? А я на морі...
- Віка, ти де? Також на зоні? Ги, і Жека на зоні, а я на морі...
- Саня, ти де? І ти на зоні? Прикинь, Віка на зоні, Жека на зоні... А я на морі...
Нова акція від податкової: здай трьох друзів і отримай путівку на море. Якщо до когось податкова приїде - не ображайтеся ;)
Мораль: державні дотації - хороша річ, коли отримуєш їх ти і погана, коли їх отримує сусід. Тому, краще їх нікому не давати.
P. P. S. Приїду 12...
P. P. P. S. Помітив цікаву тенденцію у всяких фотках: на них майже ніколи не видно фотоапаратів.
P. P. P. P. S. Таки згадав 2 речі, які забув поки писав...

( Посібник для тих, хто хоче зраджувати )

Останнім часом не можу знайти логічного протиріччя у такій схемі: подія сталася через те, що вона сталася. Ідейно це легко було б спростувати, якби можна було б вернутися назад у часі, або подивитися на роздвоєння світів у залежності від дії кожної людини. Наразі такої можливості не маю. І спростування іншого знайти не можу. Виходячи із концепції: все геніальне просто, свобода вибору і всі решта штучних теорій ідуть спочивати, залишаючи дорогу фаталізму. А фаталізм, як відомо, нікого до добра не доводив. Хоча, можливо, він нікого до добра не доводив, бо нікого до добра не довів... ;)

( - Ранком на чотирьох, вдень на двох, ввечері на трьох - що це? )

Влом - рушійна сила прогресу. Цей переклад не мій, це переклад Ater_Magius'a. Не намагайтеся його тут шукати, бо інакше це оповіданнячко у мене б не з'явилося...
( Проєкт Genesis )

Їздив в Красне в понеділок в гості до одногрупниці. Жаль, не маю гарної своєї фотки, але є одна класна фотка, яку я зняв на півдорозі до Красного...

Може, хтось підкаже цікаве місце біля Львова до 60 км їзди, де я ще не був?